Псилоцибиновые грибы мухоморы Нерюнгри

Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?

Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.

Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.

Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".

Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!

Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.

Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.

Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.

Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.

Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.

Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.

Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.

Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.

Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.

Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.

Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.

Ну здарова, сучара! Вонючие блять закладки, мрази, я вам расскажу, как я изи купила псилоцибиновые грибы и рубила в офисе так, что мозг раскумаривает. Все началось с того, что я решила попробовать что-то новенькое. Надоел мне этот серый ежедневный запой, пора ваще что-то запилить. Как-то раз на хате у соседа заскочил, и он мне такую хуйню втирать начал про псилоцибиновые грибы. Сразу дал сайт, где их можно купить. Я говорю, лащу к тебе на минутку, запилить это дерьмо надо. Пришла я на хату, парашу задвинула и начала искать этот сайт. Уебок, конечно, с меня хотел, чтоб я деньги переводила, а я ему такую: "Олды, я современная девочка, у меня электронные деньги есть!" В общем, оформила заказ, через пару дней уже получила свои псилоцибиновые грибы. Ну и я, чувствую, надо чем-то запить эту хуйню. И тут мне опять сосед выкатил свою халяву - апер амфетамин. Блять, как я его провернула, он даже не заметил. В пятницу все в офисе отметили, так что он не заметил, что его закладки исчезли из его котика. Ну в общем, я в офисе, убитая в хламину. Блять, это был лютый пердеж. Клавиатура под руками так липкая, что шо пиздец. Я пытаюсь печатать, а меня такой глюк тянет, что я вообще не понимаю, что я тут пишу. Кто-нибудь знает, где я тут вообще оказалась? Где мои закладки с псилоцибиновыми грибами, может оттуда всё пиздец? Боже, я почему-то вспомнила, что у меня есть еще одна хуита - кетамин. Зачем я его вообще купила? Ну, ладно, пойду поищу. Я встаю с места и понимаю, что пиздец - ноги какие-то нетвердые. Иду к кулеру, наливаю себе воды, а она какая-то горячая. Блять, я точно пиздец. Ну в общем, задрочила я глаза и пошла к своему рабочему месту. Прошло полчаса, и я все так же сижу, рычаги мозга поубивала. Где моя ханка, брат? Она вон там, в шкафчике. Достала свою ханку и нырнула в нее лапой. Очень приятно, когда что-то шуршит в голове. И вот я опять сижу и думаю, что я не такая, как все. Ведь я здесь, в офисе, а все остальные тупые рабы. Они не знают, что я всегда убитая в хламину. И им пиздец от этого. А я веселая, потому что раскумаривает, ваще никакого интеллекта не надо. Но вот вопрос, братцы, а зачем все это нужно? Какой смысл в этом наркоманском цирке? Это просто тупо. И все эти закладки, которые ты пихаешь в свою жизнь. Я поняла, что все это фигня. Надо что-то менять. Так что я решила, что сегодня - последний день, когда я работаю в этом офисе. Больше ни одного дня не проведу среди этих мерзких людей, которые думают только о деньгах и карьере. Хуй с ними, братцы! Я забила на эту жизнь и пошла искать свои приключения. Стоит ли быть наркоманом-рэпером? Разве не интереснее ковыряться в своих закладках и создавать что-то свое? Хуле мне офис, когда можно быть свободным. Так что решено, сучары! Я беру свои закладки, разрываю этот офис на куски и иду своим путем. Больше никаких закладок, только свобода и кайф. Я - наркоман-рэпер, я молод и ненормально крут! И запомните, братцы, всегда есть выбор. Можно оставаться в этой серой рутины, мозги раскумаривать на работе и пихать закладки в свою жизнь. А можно быть свободным и крутым, как я. И, братцы, такие, как я, всегда найдут свой путь к свету.